Ворошиловград

Всі ми хотіли стати пілотами. Більшість із нас стали лузерами.

- Ти ж, мабуть, хотіла поїхати? Що тебе тут може тримати?

- Ну як що? - відповіла вона подумавши. - Завжди є речі, котрі нас тримають.

- Ну послухай, тримає, як правило, впевненість у завтрашньому дні. В тебе є впевненість у завтрашньому дні?

- Ні, - призналась вона, - немає. Але в мене є впевненість у дні вчорашньому. Іноді вона теж тримає.

* Головне - мир в душі. І ноги в теплі.

Коли ловиш життя за хвіст, найменше думаєш, що з ним потім робити.

Його саксофон вибухав, ніби хімічна зброя, винищуючи ворожі війська. Паркер дихав через мундштук, видмухував золоте полум'я праведного гніву, його чорні пальці залізали до роз'ятрених ран повітря, витягуючи звідти мідні монети й сушені плоди.