Месопотамія

Чим кращі книги ти читав, тим гірше спиш.

Адже все залежить від нас. Перш за все – наше бажання бодай щось пам’ятати. І наше бажання не пам’ятати нічого.

Тому що кожна дорога - це наші радість і втома,

тому що кожна зупинка - це наші тиша й самотність,

тому що ми завжди знаємо, хто нас чекає вдома,

знаємо, що таке відданість і що таке незворотність.Кожному з нас буде що розповісти по смерті,

хоча жоден із нас не вірить в її можливість.

Небо нам нагріває наші куртки подерті.

Я маю серце - і саме тому розумію його важливість.Я мою голос - і саме тому вмію порозумітись,

і ця дорога насправді може бути легкою,

бо над нею завжди висить теплий місяць,

і його завжди можна торкнутись рукою.І тому ми будуємо цю дорогу з тиші та глею,

протягуємо її, ніби нитку, лишаємо за собою,

між голосом і мовчанням, між небесами й землею,

між темрявою і світлом, між забуттям і любов*ю.

...життя сповнене оман і таємниць, і треба мати залізні нерви і холодне серце, аби дослуховувати ранкові новини хоча б до прогнозу погоди.

Від цієї музики хотілося померти. Цим я й зайнявся.