Пісні про любов і вічність (збірник)

Але не тільки (й не стільки) еміграції буквальної, зовнішньої, скільки еміграції внутрішньої, коли зовнішні обставини перестають приносити нам те відчуття комфорту й безпеки, яке приносили раніше(зауважу,людина здатна вважати безпечною навіть найбільш обтяжливу ситуацію, аби в ній була стабільність)

Був четвер, напевне, найкращий день тижня - ще не п'ятниця, немає поспіху вриватись у вихідні, але вже й не середа - не це відчуття недосказаності на роботі й неясності в житті.

Четвер - такий день, коли насущні питання життя непокоять менш за все.

Не знаю, чи колись іще побачимося з Артуром, цією беззубою змією з вервицею рудракші в кишені, але знаю точно, що на плацкартній полиці мого серця в поїзді, який, розтинаючи ніч, їде на схід, у бік світанку, є місце для нього теж.

Є два моменті в житті, коли ми відчуваемо плинність

часу по-справжньому. Першиий - це коли ми підростаемо

і в нас кожен день щось змінюється в тілі... І другий

період - десь моему віці. Ти починаеш старіти, і все

знову змінюється дуже стрімко, раптово....

... Весь інший час - від вісімнадцяти до п'ятидесяти восьми - суцільна ілюзія. Не довіряй їй. Здається, ніби нічого не міняється, але насправді це не так.

Пан Ярославський припинив затулятися від життя.(...)Він опустив захист і зразу ж отримав з десяток хуків справа, десяток хуків зліва, пару потужних аперкотів під дих і в щелепу.