Zitate aus dem Buch «Весенние игры в осенних садах»
* Я розбивав серця за те, що хтось розбив моє...
Жінки створені для любові й зради, їх можна кохати, а потім перетворювати на літературу...
Чоловіки - як унітази: або зайняті, або засрані.
Я сидів за столиком у товаристві пляшки шампанського. Вона в мене була друга, а я в неї перший. Я люблю бути першим.
Сидіти під кайфом і нічого не робити — це справді приємно. І бажано водночас нічого не думати, викинути геть усі думки, розігнати, мов докучливих мух, усі слова, які миготять у голові, і залишитись зі свідомістю немовляти: чистою і прозорою, не оформленою у слова, а тільки у неокреслені звуки, барви й запахи, відчуваючи насолоду від цього п’янкого імлистого стану.
* Вино рятує від смутку і вкриває усе напівпрозорою плівкою парафіну.
Жінок по-справжньому починаєш розуміти тільки тоді, коли вони тебе залишають.
Жіночі сумочки можуть приховувати безліч цікавих речей, зокрема й молитовник або пістолет.
[...] ніщо так не здатне заспокоїти власний розпач, як чужі страждання.
*Я люто гримнув хвірткою, аж ворота затряслися і покотилася луна, і, повернувшись до них спиною, стискаючи зубами цілий табун матюків, щоб не випорснулись завчасу, повернувся до хати і лише тоді дав волю своїй люті, проказавши слово "блядь" сто сорок вісім разів, а коли заспокоївся, то подумав: а якого ти милого, власне, матюкаєшся?
