Кожного з семи днів, проведених у відвертих розмовах із німецьким журналістом, Юрій Андрухович наново переживав добрячий шмат свого життя. Після таємничої загибелі журналіста в руках письменника опинилися диктофонні записи цих розповідей про найпотаємніше… Із них виринув герой книги, який здатен щиро кохати, захоплюватися геніальним і геніями. Читач отримав історію про «alter ego» великого містифікатора.
Найбільше жалю буває вранці. Ти прокидаєшся - і розумієш, як усе жахливо.
Який дебіл вигадав, наче ранок - це світла і радісна пора?
Я прожив на цьому світі аж тридцять дев"ять років, перш ніж одного дня потрапив до Будапешта. Але я завжди його якось собі уявляв, цей Будапешт - перш ніж я до нього потрапив. Якісь нічні пасажі з поодинокими ліхтарями і такими старезними кнайпами, в яких вічно сидять цигани з гітарами, цідять червоне вино і співають "Едерлезі". Цілковитий кіч!
Найбільше жалю буває вранці. Ти прокидаєшся - і розумієш, як усе жахливо.
ранці мені жахливо не хочеться повертатися до реальності. Тому певний час я з усіх сил намагаюся знову застрибнути в останній сон. Потім ще ця весна, знову ця весна, знову ця смерть. З весною думки про смерть активізуються.
Дитинство - це і є суцільна безодня, це просто катастрофа, суцільний ланцюг катастроф, найгірше, що може трапитися.
Якщо тебе на кожному кроці ставити у часовий тупік, ти сам тупієш.
Отзывы