Buch lesen: «Казка в Одесі. Сказка в Одессе»

КАЗКИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

ДИВО-ПТИЦІ

 
Прилетіла птиця біла на подвір’я.
Танцювала птиця, розсипала пір’я.
Ці легкі пір’їни сипали щосили…
Все навколо стало білосніжно-білим.
Раптом в диво-птиці серце защеміло:
– Десь поперед мене полетів мій милий!..
Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
Швидко полетіла навздогін за милим.
І рожева птиця сіла на подвір’я.
Танцювала птиця, розсипала пір’я.
Це рожеве пір’я навкруги літало…
Вже садок рожевий! Птиці все замало!
Раптом в диво-птиці серце защеміло:
– Десь поперед мене полетів мій милий!..
Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
Швидко полетіла навздогін за милим.
І червона птиця сіла на подвр’я.
Танцювала птиця, розсипала пір’я.
І чудові квіти зацвіли червоно.
Виноград червоні набирає грона.
Раптом в диво-птиці серце защеміло:
– Десь поперед мене полетів мій милий!..
Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
Швидко полетіла навздогін за милим.
Жовта диво-птиця, сіла на подвір’я.
Танцювала птиця, розсипала пір’я.
Птиця жовтий колір понад все любила.
Жовтим листя стало, трави пожовтіли…
Раптом в диво-птиці серце защеміло:
– Десь поперед мене полетів мій милий!..
Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
Швидко полетіла навздогін за милим.
Ой, летіли птиці різнокольорові,
Барви дарували радісні, чудові!
І малі, й великі скрізь пташки літають.
Диво-птиць чотири лиш у рік буває.
 

КИЦЯ-ЧАРІВНИЦЯ

 
Кажу всім – мені не вірять: – Миша є у нас в квартирі!
– Киця ступінь вчений має, в хату мишок не пускає!
Я вночі тихенько спала, миша раптом налякала.
Бо якщо вона захоче – налякає й серед ночі.
– Що ж ти робиш? Чи не бачиш,
Що дитина гірко плаче?!
Почала я міркувати, як ту мишу… налякати.
Всі чудову нашу кицю називають «чарівниця»!
Мишу капосну спіймати кицю кличу я до хати.
Та її ніде немає – все кудись вона зникає!
На обід лише прийде: – Де була ти, кице, де?
З’їсть усе, що є у миці, по обіді – знову в путь.
Нашій киці-чарівниці навіть ніколи… зітхнуть!
І вона, як хвиля в річці – то з’явилась, то нема.
Я ж не можу замість киці мишу ту ловить… сама!
Миша радісно танцює – киця знову десь мандрує.
Вже набридла миша та! Може, взяти нам… кота?
Чарів, певне, він не знає і раптово не зникає.
Але, може, хитру мишу він якраз і… налякає.
 

ЇЖАЧОК-МАНДРІВНИЧОК

 
Їжачок-мандрівничок взяв з собою багажок,
Брилик – на голівку й рушив у мандрівку.
Їжу в вузлику він ніс, поспішав хутенько в ліс.
Стежечками він ходив, ніжки дуже натрудив.
А як трішки зголоднів, то малинки натрусив.
На пеньку відпочивав, за бджілками слідкував.
Бджілки мед з квіток збирали,
Потім в соти його клали…
Щось поблизу засвітилось – а то лісонька з’явилась:
– Ти куди, мандрівничок, мій смачненький їжачок?
І кого ти тут шукав? А чи, може, заблукав?
Раптом лиску затрусило, аж зубами скреготіла! —
Майже десять їжаків стисли лисоньку з боків.
Це родина їжакова йшла на розшуки малого.
Голки гарно нагострили, лиску геть прогнать хотіли.
Мить – лисиці вже нема, не поїла задарма.
Їжачок-мандрівничок позбирав всіх діточок
І малим розповідає, що у мандрах їх чекає.
Сам їжак давно вже звик, що для всіх він – Мандрівник!
 

КАЧЕЧКА КАТЯ ТА ЧАЄЧКА ЛЮСЯ

 
У річечки Кодими є свій секрет:
Там, де зелений росте очерет,
Качечка Катя свій дім збудувала.
Цілими днями вона полювала.
Вночі її річка тихенько гойдала…
Білого човника качка в’язала,
Чайці-сусідці тихенько казала:
– Човник потрібен, щоб рибку ловити,
Потім свіженьку на продаж возити.
Так в очереті рибачки живуть,
Справу цінують свою, бережуть.
Везуть у неділю свій цінний товар
Човником в місто, на рибний базар.
Рибка іще у корзинах лежить,
А за товаром вже черга стоїть.
Качечка Катя в спідниці рябій
Рибку з корзини бере по одній…
Рибку розпродали швидко і вчасно:
Всім до впободи ця рибка срібляста.
Чаєчка любить гроші складати:
– Треба моторного човна придбати!..
Там, де зелений росте очерет,
У річечки Кодими є свій секрет.
 

ГВАЛТ

 
Що зчинилось на подвір’ї?
Загубила гава пір’я.
Наш собака – «Гав!» та «Гав»,
Бо баран паркан зламав.
А бичок забіг в комору —
Помідор з’їв дуже скоро.
Стала баба верещати:
– Помідор де дівся п’ятий?
Гвалт!
 
 
А чубаті два синочки
Заглядати будуть в бочки!
Хлопчаки почнуть питати:
– Помідор де дівся п’ятий?
Та біда іще знайшлась:
В діжці плавав наш карась.
Причалапав тут дідусь,
Карасеві каже: «Тпрусь!».
Треба ж було дідусеві
Це казати карасеві!
Той карась із діжки – шусть!
Не зловив його дідусь.
Та карась наш має звичку —
Ходить він щодня на річку.
Гвалт!
 
 
Стали миші скрекотати,
Стали жаби гелготати…
Качка як затінькає!
Півень зацвірінькає…
Гвалт!
 
 
А бугай, той з переляку
Видерся аж на гілляку!
– Трісь! – і гепнувся на мишу!
На хвилинку байку лишу…
Бо цікаве мишеня
Скрізь ходило навмання
І тепер забило шию,
Бо бугай літать не вміє!
Мишу кличу: «Жуля, Жуля!»,
А на шиї в неї гуля!
Була миша – красотуля,
А тепер вона кривуля!
Заміж миші вже ніяк!
Всі ж на шийці бачать брак!
Гвалт!
 
 
Дві дочки кричать невтомно!
Баба десь вже непритомна!
А дідусь причепурився
І на призьбі примостився:
– Дочекаюсь надвечір’я,
В півня висмикну всі
Пір’я!
Бриль у мене без пера,
Вже оздобити пора!
Бриль з пером – то
інший стиль.
«Супермодний, —
скажуть, – бриль».
А корівці я на ріг
Начеплю смачний пиріг.
Я ще й бублика вчеплю,
Бо корівку я люблю.
А корівка… ну, брикати —
Хоч біжи з своєї хати.
Їй пиріг не до вподоби.
Для рогатої худоби
Парасольки, каже, треба,
Бо в дощ ходить просто неба!
Хто що хоче! На свій смак!
Та ще й робить абияк!
Гвалт!
 
 
Курка все оце почула,
На ворота вмить майнула:
– Що це, півень без хвоста?!
Я вам курка не проста!
Я – і курка! Я – і квочка!
Заклюю цього дідочка!
Гвалт!
 
 
А стара сердита качка,
Що прийшла нарозкарячки,
Зупинила цю розмову:
– А про качура хоч слово!
В нього вдача нелегка —
Лиш жінок є два полка!
За всіма ж це услідити,
Та й іще маленькі діти!
Щоби нас охороняти,
Хоч рушницю треба мати!
Хай на всіх наводить жах,
Хай з рушниці: «Трах-тарах!»
Гвалт!
 
 
Півень: «Я тут наче ні до чого!
Що ж, попробую смачного!»
Та на стіл – до пирога!
Баба: «Геть! Де кочерга?»
Запустила у пиріг!
Півень – фур-р-р!
І сів на ріг!
А корова – тупотіти:
«Вже краси – нема де діти!
Гава пір’я десь шукала,
А мені цього замало!
Я, бач, півника
придбала!
Гвалт!
 
 
А ворона подивилась,
Геть без голосу лишилась.
Ще й оглухла, як той пень.
Отакий сьогодні день!
Люди кажуть: «От чудні!»
Але вибачте мені —
Ми ж чекаєм допомоги,
Щоб бичку зв’язати роги,
Прив’язать до осокори,
– Щоб не крав він помідори.
Бо інакше…
Гвалт!