Ворошиловград

Ми, Гєра, тут всі разом, розумієш? Я знаю, про що говорю. Справа не в церкві і не в наркотиках. Справа у відповідальності. Та вдячності. Якщо в тебе це є - маєш шанс померти не останньою скотиною.

- Германе, - запитав він. - Що б ти зробив, якби у тебе раптом з’явилось багато грошей? Скажімо, мільйон, - щедро додав.

- Мільйон?

- Угу.

- Рейхсмарок?

- Доларів.

- Я б купив собі будинок. В Африці.

- Навіщо тобі будинок в Африці?

- Завжди хотів жити в країні, де нема расизму.

* Не можна потонути в ріці, в якій плаваєш усе життя.

* ...

- Я б купив собі будинок в Африці.

- Навіщо тобі будинок в Африці?

- Завжди хотів жити в країні, де немає расизму.

Це взагалі якась така дивна штука була в радянській педагогіці - вивчати німецьку. Був у цьому якийсь нездоровий антифашистський пафос.

Як багато всього можна розмістити в звичайній пам'яті і як важко щось у ній потім віднайти.

Насправді, що вони можуть? Ну, можуть спробувати тебе купити. Але тебе ніхто не купить, якщо ти сам цього не захочеш.

Голос крові куди потужніший за голос здорового глузду.

Телефони існують, аби повідомляти ними різні неприємності.

Я хочу сказати, що є речі, важливіші за віру. Це вдячність і відповідальність.