Zitate aus dem Buch «Ворошиловград»

* Можливо це й був той момент, коли потрібно було вирішувати - лишатись чи забиратися геть. І цей момент я проспав.

Збоку я скидався на танкіста, чий танк давно згорів, але бажання воювати лишилось.

Я думаю, що так воно все приблизно і відбувається. Ми змушені рятувати тих, хто нам близький, не відчуваючи іноді, як змінюються обставини і як нас самих починають рятувати близькі нам люди. Мені здається, що саме так і має бути і що сама наша близькість зумовлюється спільними переживаннями, спільним життям і можливістю спільної смерті. Десь за всім цим і починається любов. Інша річ, що не всі з нас до неї доживають.

Я, Гєра, бачив у своєму житті різних людей. Дуже різних. Більшість із них були слабкими й беззахисними. Більшість із них зраджували й здавали своїх. Думаю, це саме від беззахисності. Як би там не було — життя робить із людей слабаків і зрадників, це я тобі як священик говорю.

* Свіже повітря вистуджує голову і запалює серце.

Мав нікому не потрібну освіту. Працював незрозуміло ким. Грошей мені вистачало саме на те, до чого я звик. Новим звичкам з'являтись було пізно. Мене все влаштовувало. Тим, що мене не влаштовувало, я не користувався.

- Знаєш, краще б ми все-таки перенесли нашу зустріч.

- Час, Германе, час. Хто знає, скільки його в тебе залишилось.

- Це ти до чого сказав?

- До того, що потрібно заходити до дверей, які нам відчиняють.

Ось, скажімо, вся ця ситуація з братом. Вона мені нагадує мої уроки німецької. Мені показують якусь картинку і просять розповісти, що я на ній бачу. А я, Оль, не люблю розповідати про те, чого не знаю. І всі ці картинки я не люблю. І не люблю, коли мене притискають до стіни, вимагаючи грати за чужими правилами. Тому що правила мають сенс до того часу, доки ти їх дотримуєшся. А щойно ти забуваєш про них, як виявляється, що ти нікому нічого не винен, і не зобов'язаний вигадувати різні дурниці про те, чого не знаєш, і що тобі, за великим рахунком, не потрібне. І тоді виявляється, що ти цілком можеш обходитись без усіх цих вигаданих речей, і що немає жодних правил. І взагалі нічого з того, що тобі показують, немає, а отже, й розповідати немає про що. І все це лише спроби тебе використати. На цілком законних підставах. Майже як у школі. Річ у тім, що ми давно повиростали, а до нас і далі ставляться як до дітей, себто як до недалекої, брехливої, нерозумної наволочі, яку потрібно постійно пресувати, вибиваючи з неї необхідні відповіді.

Тієї ночі він спав глибоко й спокійно, наче хтось переганяв крізь нього сни.

Але так чи інакше - ми рухаємось своїми маршрутами, потрапляючи в невідомі місця, проникаючи за лаштунки власного досвіду, і всі, кого нам довелося зустріти, лишаються в нашій пам'яті своїми голосами й своїми дотиками. Навіть якщо я ніколи не зійду з цього потяга, навіть якщо мені до скону доведеться лежати на цій полиці, в загубленій пастці, ніхто не відбере в мене спогадів про побачене, що вже не так і погано.

€1,30
Altersbeschränkung:
18+
Veröffentlichungsdatum auf Litres:
14 November 2012
Schreibdatum:
2011
Umfang:
370 S. 1 Illustration
Rechteinhaber:
OMIKO
Download-Format:
Text
Durchschnittsbewertung 4 basierend auf 14 Bewertungen
Text
Durchschnittsbewertung 4 basierend auf 8 Bewertungen
Text
Durchschnittsbewertung 4,2 basierend auf 10 Bewertungen
Text
Durchschnittsbewertung 4,5 basierend auf 4 Bewertungen
Text
Durchschnittsbewertung 3,7 basierend auf 7 Bewertungen
Text
Durchschnittsbewertung 4,7 basierend auf 12 Bewertungen
Text
Durchschnittsbewertung 4,6 basierend auf 5 Bewertungen
Text
Durchschnittsbewertung 0 basierend auf 0 Bewertungen
Text
Durchschnittsbewertung 4,2 basierend auf 30 Bewertungen
Text
Durchschnittsbewertung 4,7 basierend auf 11 Bewertungen
Text
Durchschnittsbewertung 4,4 basierend auf 69 Bewertungen
Text
Durchschnittsbewertung 4,1 basierend auf 36 Bewertungen