Тут могла б бути ваша реклама (збірник)

...так ридають діти, вперше зіткнувшись із несправедливістю світу, в упорядкованість якого вже встигли повірити. У дорослих це зветься крахом життєвого сценарію - і тоді вони не ридають, а лізуть у петлю або біжать до психотерапевта. Або ще якось пробують склеїти з друзок розбити вазу, адже, що більше дорослішаєш, то більше впевнюєшся, що зрештою все в житті якось дається склеїти, зробити стерпним, хоча так, як могло бути, більше ніколи не буде, не біда, все можна потроху направити, аби здоров'я...

"Тут могла бути ваша реклама"

Сама винувата: можна скільки завгодно прикидатися слабкою, але в жодному разі не можна розкриватися перед мужчиною із своїх реальних слабкостей - рано чи пізно він обов'язково перетворить їх собі на підніжну сходинку дорогою на власний п'єдестал.

"Інструктор із тенісу"

Бо що є рабство, як не iнфiкованiсть страхом.

...взагалi все, що українцi здатнi про себе повiдати, — то як, i скiльки, i на який спосiб їх били: iнформацiя, що й казати, малоцiкава для стороннiх, одначе, коли бiльше нiчого нi в родиннiй, нi в нацiональнiй iсторiї не нашкребти, то помалу-малу звикаєш пишатися саме цим — адiть, як нас били, а ми ще не вмерли.

Кажуть, за статистикою пересiчна людина дивиться в дзеркало сорок три рази денно, — сорок три рази денно ти, зi стиском утробного страху, все ще не ймучи вiри, витрiщаєшся на цю мегеру: отже, це я? Вiдтепер i назавше?

якого хрiна, що ви всi собi дозволяєте, хлопцi, чи розпач — не завелика розкiш для українцiв, уперше в цьому столiттi все-таки надiлених реальним шансом на повноту життя?…

...як близько там, у небi, до Бога, бо, знiмаючись з мiсця, виламуючись iз насидженої лунки, ми вiдкриваємося йому так само, як у мить народження або смертi.

Помолися там, де ти зараз є, за нас усiх — нам iще жити.

Як це дивно — дiвчинка. Дитя.

Вираз невдоволення на личку:

Впорядкуйте спершу це життя —

А тодi, мовляв, мене i кличте.

Лялечко, людинонько, прости —

Свiт, що не бiливсь хтозна-вiдколи,

I батькiв, що вкинули — рости! —

Наче помирати в чистiм полi, —

...тiльки жалiти себе не смiй, нiщо-бо не ослаблює так, як жалiсть до себе.