Магда Свідзинська жила в буремному ХХ столітті в місті, у яке неможливо не закохатися до безтями… Чарівний Львів! Любий пане Лемберг! Саме твоїми брукованими вуличками вона бігла назустріч коханню та щастю. Власне, ти був свідком її світлих перемог і гірких поразок. Разом із тобою вона пройшла крізь пекло війни та жаль розлук і втрат… Надзвичайна доля чудової жінки, історія її кохання, сили та відданості – наче ще одна химерна оздоба міста, вузькі вулички якого бережуть пам’ять різних часів і епох…
Жити у Львові - жити водночас у різних епохах,у всьому їхньому розмаїтті, і ніколи не відчувати несполучності, дисонансу, еклектики - усе вживається тут мирно й гармонійно. І люди здаються частиною міста, як і вигадлива ліпнина фасадів, як неповторність незчисленних левів.
Якби-то ви знали, скільки втаємниченої пристрасті, тихої радості й сподівання дива ховається в трьох словах: "Я їду до Львова!"
Діти мають природжене почуття краси й гармонії. Гармонії в усьому. Вони - як лакмусовий папірець. Дисгармонія їх руйнує.
Ох, Львове, кожна вулиця твоя має свій клімат!
Чоловік і жінка - два тіла, але одна душа
Отзывы