Самотню Ніку Величко, яка пам’ятає справжню любов і ласку лише від єдиної людини – няні з дитячого будинку, зраджену, обікрадену та зневірену, доля приведе до білої тополі на горі біля села, яке вона так довго розшукувала. Наче у снах дитинства намріялось дівчині це дерево… Колись давно посадив цю тополю для коханої панни Вишеньки сільський костоправ Левко, що пізніше пережив окупацію, боротьбу в УПА і двадцятирічне заслання… Їхні випробування закінчаться тут, біля білої тополі. Чиї заблукані у темряві долі поєднає та, що залишила у таємному сховку щоденник?..
...жінку неможливо перемогти, і якщо чоловік розумний і не хоче її втратити, то він пробувати цього не буде
..старість з вершини своїх років часом бачить те, про що молодість і не здогадується.
Зло - воно багатолике і банальне, його зразу не розпізнаєш. Треба чимало прожити і пережити, може, і спіткнутися не раз, впасти і підвестися, багато що через серце пропустити.
Щастя - то така делікатна пташка, така перетворився небесна. Вона тільки в душі гніздо в'є. А якщо людина про душу не думає, якщо зовсім душі не має... Тоді що?
Любити тварин тільки за те, що вони веселі, зворушливо-потішні, розумні, кудлатенькі, слухняні,- це одне. Любити їх голодних, кривоносних, безвухих, блохастих, з паршою на спинах, підсліпкуватих, глухуватих, зраджених і покинутих, здичавілих і озлоблених - це зовсім інше.
Отзывы