— Оце жіночий розум! — сміється Демко, — начебто у тверезих коней не крадено? Хіба у тверезих шкоди не бува... Еге-ге! аби здорова на плечах голова! Хто його й зна, в кого більш шкоди лучається, чи у п’яних, чи у тверезих...
— Ні, куме, — кажу, — що правда, то правда: горілка до добра не доведе!
(А сам поглядаю на Демчиху).
— Авжеж не доведе, — згоджується Демко. — Треба, бач, міру знати.
— Еге ж, міру! — почала, начебто кепкуючи, Демчиха
Та не доказала, бо Демко вже достав царягрядку, — така була в його не з малих пляшечка жбанком, — од якогось турчина, чи що, собі придбав, — і дає їй у руки: «Оковитої мені, та хутенько!»
Вона метнулась до шинку, а ми, дожидаючи, знов дивуємо та міркуємо, звідки навернулись ті сквапні молодці, що глушкових коней запопали.
Коли ось і Демчиха з оковитою...
— Ой, жінко, — стріча Демко, — тебе б по смерть посилать, то б нажився чоловік...
— А мені здається, що госпося наче на крилах обернулась, — кажу.
(Не те що всміхнулась — і не поглянула на мене).
А Демко бере пляшку і частує мене:
— ВИП’ЄМО, КУМЕ, ПО ПОВНІЙ, БО НАШ ВІК НЕДОВГИЙ!
Я, бачите, не дуже ласий на ту горілку, то трохи й осталось у мене в чарці, а Демко зараз підповня:
— ПИЙ, КУМЕ, ДО ДНА, БО НА ДНІ МОЛОДІ ДНІ!
Нікуди дітись, випиваю, бо як тебе частують, то треба ж не по-песьки, а по-чеськи... Випиваю, а проте таки доводжу, що та горілка — невірна дівка.
— А невірна, — знов згоджується Демко.
Та до жінки:
— Не покуштуєш, Одарцю? — Добра!
— Дякувати! — одвертає.
Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухома, та пасе нас очима... Аж мені ніяково...
А кумові байдуже, — одну випиває, другу наливає...
— Не покуштуєш, Одарцю? То Бог з тобою, серденятко. ПІШЛА, як то кажуть, БАБА ПІШКИ, НЕ БУДЕ ЗАМІШКИ. До тебе, Свириде...
А тим часом розмова точиться та точиться. Обміркували глушкову шкоду, згадали, як торік у ярмарку баба скочила на чужий віз та за Буг утікала — запопали її аж по тім боці на березі...
І каже Демко:
— А славно там поза Бугом! Якби-то спроможність! Якби-то кудою схотів, тудою й полетів! Давно б я поза Бугом гуляв. Неспроможність гіркая! А таки я за Буг виберусь!
Треба вам знати, що кум Демко, аби запорошив трохи око, зараз ладиться у мандрівку. Пам’ятаючи таке, я з ним дуже не змагаюсь, а тільки звичайненько ніби питаю:
— Чи ти бридиш, куме? Оце б ти мав кидати жінку, хазяйствечко?
— А на біса мені та жінка? — одказує. — На біса те хазяйствечко? Одна морока!
Тут Демчиху, мабуть, допекло до ширця, бо аж засичала:
— Авжеж! На біса жінка... Як він розумний, то й сам потягне за Буг, а як ще забере з собою кума Свирида, — то буде така пара, що й поза Буг не стидко!
(Се так на мене закида гадючку, а я... наче мені невтямки).
— Що мені той Буг? — править Демко. — Хіба в Бога один Буг? З-за Буга я й далі... кудою схочу, тудою й потягну... Еге, Свириде?
— Тягніть, тягніть на здоров’я! — глузує Демчиха. — Аби Гапка не потягнула когось на розправу...
(Знов гадючку на мене закида, а я знов, ніби мені невтямки).
А Демко вже заходжується аж у Палестини.
— Чув я, — каже, — за тії Палестини. Оце ж до тих Палестинів і посуну!
І що йому міцніш у голову уступає, то він далі посува. Вже й поза тії Палестини, — хвалиться, — втопчу стежку, а з-за Палестинів...
— Може, й під лаву, поруч з кумом Свиридом? — перехоплює Демчиха.
(А Свирид таки тебе не зачепить, гаспидова дочко! — думаю). І наче не чув, озиваюсь до Демка:
— Як на мене, куме, то я б зроду не залишив своєї господи...
— У Палестини! — править, — у Палестини! І геть-геть за Палестини!
В голові йому вже добре бринить... Частує: «До тебе, куме, до тебе, Свириде!» — а усе сам спожива... А далі, що було остатнє у пляшці, вижлуктав без чарки, нахильцем... І не вгава: у Палестини! у Палестини!
Мені аж бридко стало...
— Які там, куме, Палестини, — кажу. — Нащо вони нам здались?
— Оце ж несогласний Свирид у Палестини, — знов вв’язується Демчиха. — В Свирида така думка, щоб найперш Панамарчука одвідать...
(Себто шинкаря — тоді у шинку сидів Панамарчук Петро).
Я знов ніби не чую, а вона таки цокотить:
— Несогласний Свирид у Палестини, несогласний... Поведе тебе до Панамарчука... не пустить до Палестинів,