Одержима

 
загинуть за любов.
 

Месія.

 
То се ж би звалось —
віддати тіло. В тім душі нема.
 

Міріам.

 
А хто покине батька, матір, браття,
все рідне, любе, все, чим жив він досі,
для іншого – невже і той не любить?
 

Месія.

 
Хто зрікся всього, а себе не зрікся,
не любить той.
 

Міріам.

 
О господи, якої
ти жертви хочеш?
 

Месія.

 
Жертви я не хочу,
любові тільки.
 

Міріам.

 
Мушу всіх любити?
 

Месія.

 
Так, всіх.
 

Міріам.

 
Усіх, крім тебе, – се можливо.
Але тебе і всіх – се понад силу.
Та за що ж, за що ж маю їх любити?
 

Месія.

 
Недовірки питають тільки «за що?»
 

Міріам.

 
О, як недовірки любити вміють!
Як поломінь, палка у них любов!
 

Месія.

 
А та любов, що я від тебе хочу,
повинна буть як сонце – всім світити.
 

Міріам.

 
О, що мені робить? Немає сонця
в моїй душі. Ніч, ніч, понура ніч.
 

Месія.

 
Ще, може, зійде сонце і для тебе.
 

Міріам (з раптовою надією).

 
Учителю! чи ти мені позволиш
пролити кров мою?
 

Месія.

 
За кого? За людей?
 

Міріам.

 
Ні, не за їх!
 

Месія.

 
То нащо проливати
даремне кров?
 

Міріам.

 
А може, недаремне?
А може, кров’ю викупить я зможу…
 

Месія.

 
Кров без любові викупить не може.
 

Міріам.

 
Якби ти хтів прийнять від мене викуп,
щоб не лилась твоя святая кров!
 

Месія.

 
Ти хочеш викупить мене?
 

Міріам потакує мовчки головою.

Месія.

 
Даремне!
 

Міріам.

 
Нехай даремне! Та позволь загинуть
хоч не за тебе, то з тобою вкупі!
 

Месія.

 
Ваалові дають даремні жертви,
я ж не приймаю їх.
 

Міріам.

 
Месіє!
 

Месія.