Усе більш жорстокими й цинічними стають вбивства, які скоює загадковий рівненський маніяк… Назар, перший, хто опинився на місці злочину, тепер постійно відчуває на собі чийсь холодний погляд. Так, наче дивиться темрява… Хтось стежить за квартирою його коханої Лізи та її молодшої сестри, а слідчий Малашко безсилий щось вдіяти. Це змушує Назара з дівчиною стати до справи. Єдине, що відомо: вбивця звужує коло, наближаючись до хлопця. Він той, хто зовсім поруч… Інтуїція ще ніколи не підводила Назара. Маленьке зусилля – і він зазирне в очі вбивці…
Ми ж бо не знаємо себе, не можемо відати, на що здатні. Не можемо знати, коли наша психіка зіграє з нами злий жарт.
…ми постійно перебуваємо у небезпеці. Де б ми не були, з нами постійно крокує НАШ ВОРОГ — МИ.
Цікаво, але людина завжди відводить погляд перед сильнішим, визнаючи тим свою слабкість і покірність перед тим, у чиї очі дивилася.
Ось так завжди. Шукаєш щось із широко розплющеними очима, та однаково не помічаєш. Надто далеко ми дивимось.
…кожен з нас здатен будь-якої миті скоїти злочин. Навіть убивство. Адже ти ніколи не знаєш, коли «Воно» твого найліпшого друга переможе його «Над-я».
Отзывы