Матадор. Нотатки авантюриста

Тижні, як вагони транзитного поїзда, пролітали повз мене. Яне встигав навіть доторкнутися до них.

Душі померлих художників знову порозливали фарби й подекуди навіть попрацювали пензлями, створивши над нами невимовної краси картину.

Українська мова житиме, попри відсутність вільних місць, попри бажання допомагати чи не допомагати нам, попри вашу байдужість, попри все, а то й на зло таким, як ви.

Усі війни - чи то світові, чи громадянські - відбуваються або з питань релігійних, або з бабських, тобто через жінок. Це тільки в Україні суперечки виникають через мовні питання. Навіть питання влади того чи іншого митрополита, московського чи київського, сходить на пси, коли хтось порушує питання мови. Політики підбурюють народ, той проклинає політиків, але йде в них на повідку й плює в спину своєму іншомовному брату.

Усе наче так, як склалось історично, - ганебно. І від цієї ганебності стає смішно. Такий уже смішний український народ. За те я його й люблю. Він неповторний. Коли треба,.він може стати й єдиним, навіть з двома мовами. Це тільки питання часу...

Прикольно: часом життя підносить нам на таці всі наші бажання, часом навіть кладе їх у рот, та, коли ми цього не бачимо й не відчуваємо, воно, життя,.пережовує нас самих, звільняючи місце для інших людей, для інших мрій та інших обставин.