Після тебе

Твої цицьки наче два мандарини в шкарпетках.

Мої друзі. Блазнювата компанія. Але ж усі друзі такі, правда?

- Думаю, горе - це нудно для людей,- зауважила Наташа. - Тобі наче дають якийсь час - може, півроку - на те, щоб пожуритись. А потім, коли тобі не стає "краще", твій сум починає вже набридати. Вони вважають: якщо ти довго журишся, то просто сам хочеш бути нещасним.

Наші погляди зустрілись і все змінилося. Я зрозуміла, що зробила. Я зрозуміла, що стала для когось якорем, причиною лишитися. Я зрозуміла, що чогось варта.

Стало трохи краще. Справді. Я згадала як Марк казав: дорога з володінь горя ніколи не буває прямою. Будуть і погані дні, і хороші. Просто сьогодні був поганий день, такий собі вигин моєї дороги - його треба просто пройти, просто пережити.