Мій бос – ідіот

Комунікація – ось головна штука!

Я не знаю, чи читали ви мою книжку «В оточенні ідіотів», але якщо так, то вам доведеться коротко повторити основні риси поведінки різних кольорів – типів особистості. Навіть якщо ви всупереч моїм припущенням відчуваєте себе знавцем з цієї теми, я все ж рекомендую вам переглянути наступні сторінки. На них я також опишу деякі речі, про які не писав у жодній із моїх попередніх книжок. Ми почнемо з припущення, що основний діалог відбувається між вами та вашим начальником.

Орієнтація на завдання vs орієнтація на стосунки

Гаразд, як же люди можуть відрізнятися одне від одного? Подивімось, чи зможемо ми разом із цим розібратися. Почнемо з того, що є люди, які зосереджені на завданні на противагу до тих, хто зосереджений на стосунках з оточенням. Приналежність до однієї з цих груп не є ані кращою, ані гіршою, ніж належність до іншої, це означає, що люди просто зосереджуються на різних речах.

Більша зацікавленість у завданнях, ніж у стосунках

Зосередженість на завданнях означає, що ми орієнтуємося на те, яке саме завдання нам належить виконати. Замість мізкувати над тим, хто ще повинен приєднатися до робочої групи, така людина предметно з’ясовує, що конкретно треба робити й одразу береться до справи. Необов’язково, що ця сама людина взагалі не цікавиться іншими людьми довкола себе – вона просто пріоритезує саме завдання. Звісно, можна потеревенити про футбол і відпустку, але тільки після того, коли роботу зроблено. В іншому разі – хіба щоб під час обідньої перерви.

Переваги орієнтації на завдання

Орієнтовані на завдання індивіди мають досить нейтральний підхід до вимог, які висувають на шляху до мети. Вони не зосереджуються на емоційних аспектах, розфокусувати їхню увагу не так просто, як це буває з людьми, що орієнтовані на стосунки; їм також простіше рухатися вперед.

Недоліки орієнтації на завдання

Оскільки дуже багато завдань вимагають співпраці, керівник, орієнтований на завдання, може забути врахувати думки та погляди інших членів команди. Існує ризик, що він буде рухати роботу тільки вперед незалежно від того, що кажуть чи роблять інші. Зважаючи на те, що більшість людей є орієнтованими саме на стосунки, конфлікт може легко виникнути через орієнтованих на завдання людей – їх часто сприймають як нечутливих і суворих.

Коли людина більше цікавиться стосунками ніж завданнями

Начальники, зосереджені на стосунках, більше зосереджені на людях і відносинах у колективі, ніж на самому робочому завданні. Звісно, це не означає, що їх зовсім не цікавить, чи буде виконана робота. Проте стосунки для них є важливішими. Для ефективної роботи вони повинні знати своїх колег, ким вони є, що вони за люди, і принаймні трохи розуміти їх. Тільки тоді робота буде виконана справді добре.

Переваги орієнтації на стосунки

Начальники цього типу природно й легко вислуховують ідеї та погляди членів команди. Цікавитися в інших, якої вони думки й ураховувати її – все це такі начальники роблять без будь-яких зусиль. Їм також частіше вдається переконати колег і здобути підтримку своїх ідей перед тим, як далі просуватися в роботі над виконанням поставлених завдань.

Недоліки орієнтації на стосунки

Проте ці самі начальники можуть бути прихильнішими до людей, які їм подобаються, і дослухатися саме їх, а не тих, хто справді на чомусь знається. Якщо будь-хто з команди не дуже старається, то для начальника, орієнтованого на стосунки, це є справжньою проблемою. Його зворотний зв’язок буде негативним, і зробить він це дуже неохоче. Найшвидше такий начальник намагається забезпечити приязну атмосферу в колективі й максимально уникає потенційних конфліктів. Це може зробити роботу сущою мукою.

Це – перший вимір. З цим справді досить легко впоратися. Складніше – з наступною віссю діаграми.

Інтроверт vs екстраверт

Найбільший виклик чекає на нас у другому вимірі: поведінка інтровертів проти поведінки екстравертів. Ось тут усе стає дуже цікавим. Між цими двома типами поведінки справді може пролягати разюча різниця.

Бути більше орієнтованим назовні ніж усередину себе

Екстраверт – це людина, що сприйнятлива до зовнішніх імпульсів. Це означає, що деякі люди інакше орієнтуються на взаємодію зі світом, ніж інтроверти, вони мають інший підхід до дії. Екстраверти швидко переходять від думки до дії й витрачають на розмірковування набагато менше часу. Вони орієнтовані на результат, їм подобається, коли довкола багато всього відбувається.

Їхня енергія випромінюється назовні – на інших людей і на весь світ довкола. Різноманітність їм подобається – це для них добре, бо вони надихаються з навколишнього світу. Це означає, що вони часто збирають навколо себе людей. Активність і творчість є рушійною силою їхньої діяльності. Змусити екстраверта сісти на диванчик і «відпочити» – це створити йому більш стресові умови, ніж зазвичай. Бути наодинці із собою – це нудно, це позбавляє екстраверта енергії. Екстравертам подобається дискутувати з іншими, вони охочіше виражають себе словами, ніж на письмі. Для них важливі різні враження, інакше вони відчувають, що їм чогось бракує.

Мабуть, самі люди цього типу винайшли оpen-space – відкритий офісний простір. Вони хотіли створити динамічні умови, забезпечити швидке ухвалення рішень і необмежене спілкування. Такі особистості черпають енергію з життя, що пульсує довкола, але після цього відкриті офіси заповнили інтроверти.

Переваги поведінки екстравертів

Начальники-екстраверти мало коли витрачають час на повторну перевірку даних чи на ретельний аналіз ситуацій. Вони також не люблять витрачати час на вислуховування всього, що їм хочуть і можуть сказати люди з їхнього оточення. Вони мають потужне его, дуже самовпевнені, тому швидко розв’язують те, що вважають проблемою. Завдяки цьому ухвалення рішень дається їм природно, тобто з легкістю і без страху перед ризиками. Такі начальники безстрашно й сміливо висловлюють свою думку навіть перед великою кількістю людей, бо вони відкриті й сприйнятливі до зовнішніх імпульсів, вони часто перетворюють їх (ці зовнішні імпульси) на нові ідеї.

Недоліки поведінки екстравертів

Іноді швидкий темп чи банальний поспіх, приміром в ухваленні рішень, спричиняє проблеми. Все можна робити швидко, але неправильно, а через те, що такі начальники захоплені власними ідеями, вони можуть сильно на них наполягати, навіть якщо є переконливі докази, що свідчать про хибність їхніх рішень. Оскільки їх его велике й потужне, вони часто домінують і не дослухаються до того, що про їхні ініціативи думають інші. Власні ідеї для них зазвичай є єдино правильними та прийнятними.

Бути більше зверненим усередину себе ніж орієнтованим назовні

Отже, інтроверти – це ті, хто дуже активний у своєму внутрішньому світові. Всередині них відбувається набагато більше, ніж інші бачать ззовні.

Інтроверти є обережнішими. Вони спершу все добре обмірковують і можуть витратити багато часу на те, щоб зібрати всі дані перш ніж ухвалити серйозне рішення. Спосіб ухвалення рішення також стає для них важливим – якщо не важливішим за саме рішення. Щоб зарядитися енергією, інтровертам потрібно зануритися в себе. Їм треба бути на самоті, тож якщо їх весь час виштовхувати на танцювальні майданчики або тягати із собою на нескінченні тусовки й неформальні зустрічі, в них виникатиме сильне внутрішнє напруження.

Вони спрямовують енергію всередину, на свій внутрішній світ і на те, що в ньому відбувається. Тому, щоб зосередитися, їм потрібно багато спокою та тиші. Вони часто занурені у свої роздуми, а їхні ідеї ґрунтуються не так на натхненні, як на рефлексії. Вони сидять і розмірковують, допоки, нарешті, щось придумають. Саме рефлексія є тим, що вони цінують і до чого прагнуть. Для людини-інтроверта написане слово має більше значення, ніж промовлене, саме тому вони не завжди беруть участь в обговореннях. Натомість вони надішлють вам електронного листа зі своїми міркуваннями.

Саме такі люди мають проблеми з відкритим офісним простором (open space). Постійне відволікання та галасливе оточення часто змушують їх знову й знову починати з однієї і тієї самої думки. В таких умовах вони не можуть належним чином зосередитися. Дослідження показали, що робота у відкритому офісі для справжнього інтроверта це, як робота під впливом алкоголю. Вони просто втрачають тверезість мислення.

Переваги інтровертної поведінки

Керівники-інтроверти дуже не люблять робити щось поспіхом, а тим більше – неакуратно. Їх підхід завжди прискіпливий, а це означає, що перш ніж відповісти на запитання, вони зазвичай дуже добре обмірковують відповідь. Для них не є проблемою зачекати, і вони мало коли стають іншим на заваді. Навпаки, людям довкола вони видаються скромними, бо висувають якісь вимоги тільки тоді, коли мають для цього справді ґрунтовні підстави.

Недоліки інтровертної поведінки

Вочевидь начальники-інтроверти інколи вичікують занадто довго. Іноді вони сидять на нарадах тишком-нишком, намагаючись не висовуватися. Підлеглі можуть трактувати це як те, що їхній начальник на все погоджується. А це може бути серйозною помилкою. У цьому разі мовчання не означає згоду. Це також може означати, що відповідному начальникові незручно висловлювати свої думки. Або що він або вона просто ще не встигли все добре обміркувати.

Ось такий вигляд має основа моделі Марстона. Як бачите, в ній є деякі принципові розбіжності.

А ота штука з кольорами? Вона коли вступає в дію?

З поясненого вище поділу за вимірами завдання/відносини й інтроверт/екстраверт ми отримуємо чотири основних типи поведінки. Щоб пояснити її з педагогічного погляду, ми використовуємо психологію кольорів Люшера^[2]. Саме звідти походять червоні, жовті, зелені та сині типи поведінки.

Червоний – колір вогню, жовтий – повітря, зелений – землі, а синій – моря.

Гаразд, але що це означає?

Ось що означають ці кольори:

Червоний, орієнтований на завдання та екстравертний тип, орієнтується на розв’язання проблем і реагує на важкі виклики. Чим суворіші вимоги, тим краще. Якщо щось іде занадто гладко, вони стають підозрілими. В чому підступ? Чому все йде так просто? Мусить бути тяжко й важко. Все дається завдяки зусиллям. Може бути навіть трохи боляче. Біль загартовує. Їм подобається швидкий темп і драйв.

Якщо для червоних важливою є дія, то для жовтого типу поведінки – екстравертної й орієнтованої на стосунки, найважливішими є взаємодії. Саме такі люди завжди хочуть переконати інших у тому, що вони думають і відчувають. Вони не вийдуть із кімнати, допоки всі не думатимуть однаково. Вони бачать промені сонця навіть у дуже дощовитий день. Жовті також цінують темп і драйв.

Зелена, зосереджена на стосунках й інтровертна поведінка, дуже неохоча до змін. Якщо в людині багато зеленого, це означає, що вона мало зацікавлена в будь-яких змінах. Навіть якщо зміна конче потрібна, вони, мов сліпі, впритул цього не бачать. З уст таких людей ми чуємо: «Раніше було краще; ліпше синиця в жмені, ніж лелека в небі; трава не зеленіша з іншого боку огорожі». Вони відкидають нові ідеї, тому що «красно дякую, але все й так добре працює».

Синя поведінка, орієнтована на завдання й інтровертна, з повагою ставиться до правил і приписів. Такі люди дотримуються домовленостей і завжди знають, як правильно слід усе робити. Вони читають інструкцію перш ніж взагалі розпакувати придбану в ІКЕА коробку з меблями – читають ще й усіма трьома мовами.

Ці чотири погляди на світ разом із розбіжностями, пов’язаними з інтровертністю та екстравертністю, а також з орієнтацією на завдання чи стосунки з навколишнім середовищем, породжують специфічну поведінку.

Отже, уся модель має такий вигляд:

Яку конкретну поведінку це все спричиняє?

Якщо ми подивимося, до чого це насправді веде, то почнемо чіткіше бачити розбіжності в усіх можливих аспектах. Нижче ви знайдете переліки конкретних властивостей, притаманних кожному окремому кольору. Втім, я маю попередити, що винятки є завжди. Людей важко зрозуміти, проте кожен колір має свої властивості.

Ось приклад із життя, що ілюструє, як усе це може бути на практиці. Всі ці кольори також певним чином впливають на індивіда в робочих умовах: коли він є просто працівником і коли він виконує роль керівника. Читаючи далі цю книжку, ви побачите різні приклади, що ілюструють, як описані особливості людей і їх поведінки проявляються в повсякденному житті у стосунках «начальник – підлеглий». Я зосереджуся тільки на робочих відносинах, адже книжка присвячена стосункам між вами та вашим начальником.

«Звісно, за пречудові показники в цьому кварталі мені не слід приписувати всі заслуги собі, але я все одно так зроблю»

Розділ 4. Як навчитися найкраще розуміти й передбачати поведінку свого начальства

Якщо ми подивимося на те, як поводяться люди, то побачимо деякі закономірності й моделі. Ви вже знаєте, що нами керують емоції. Є ті, хто охоче ставлять цю тезу під сумнів – зазвичай сині – але навіть ними керують емоції. Тільки у їх випадку – дещо по-іншому.

Візьмемо для прикладу поведінку червоних. Червоні начальники, порівнюючи з іншими кольорами, мають найменш витривалі запобіжники. Вони можуть спалахнути за мілісекунду. Вони дуже нетерплячі, тому швидко реагують на те, що хтось їх уповільнює або намагається затягнути виконання будь-чого. Фурія ховається постійно під поверхнею, тому нам в основному треба бути готовими до вибуху меншої або більшої сили. Навіть якщо червоний навчився бути спокійним і вміє придушувати свій гнів, оточення все одно відчує його роздратування. Деякі червоні не бачать сенсу це приховувати. Час від часу вони дають волю гніву, а інколи можуть по-справжньому вибухнути. Це змушує багатьох працівників компанії причаїтися й не висовуватися, а це, своєю чергою, призводить до того, що червоні начальники можуть бути відсторонені від інформації.

Жовті начальники в принципі надзвичайно оптимістичні: дивляться на все позитивно, можуть навіть мати проблеми щодо серйозного ставлення до поганих новин. Найбільше вони прагнуть уникати подібних ситуацій, бо хочуть завжди бути в гуморі – в доброму й позитивному настрої, довіряють більшості працівників і випромінюють добротливу енергію, впливають на настрій колег. Вони також погано ставляться до тих, хто намагається саботувати позитивну атмосферу в колективі. Такі начальники мають витриваліший запобіжник, ніж червоні, але коли вони вибухають, то можуть бути такими злими, як червоні. На щастя, такі спалахи їх виснажують, до того ж жовті швидко забувають, про що взагалі йшлося. Життя триває. Підсумуємо сказане – все це може призвести до того, що працівники не хочуть іти до своїх жовтих начальників із проблемами – вони все одно махнуть рукою на них і на всі ці труднощі.

Запобіжник зелених начальників дуже витривалий, мабуть, аж занадто витривалий. Вони, зелені, часто взагалі не проявляють своїх емоцій, а це означає, що їх оточення не знає, про що зелені переживають. Це тому, що вони не хочуть обтяжувати нас своїми турботами, тож мовчать, а іноді дуже заглиблюються у сильні емоції. Вони нічого не демонструють, потрібно немало часу, щоб у їхній поведінці проявилися справжні емоції. Якщо ви запитаєте зеленого, як у нього справи, він напевно скаже щось позитивне. Однак це нічого нам не говорить про фактичний стан його справ. Проблема полягає в тому, що зелені занадто терплячі й толерантні, наприклад, до колег, які не показують результатів, а це, своєю чергою, може призвести до повного виснаження тих, хто по-справжньому працює.

Нарешті, маємо й синіх начальників. Багато хто сприймає їх як осіб без почуттів, що, звісно ж, зовсім не так. Чим більше рис синьої поведінки демонструє особа, тим більше така людина дотримуватиметься правил через страх, що до неї ставитимуться як до несерйозного балабола. Оскільки сині особистості зазвичай дуже добре контролюють свою міміку та мову тіла, нам взагалі важко побачити, що вони відчувають, наприклад, коли стикаються зі складним завданням. Натомість ми ззовні сприймаємо їхню поведінку як посилену потребу в контролі, наче існує тільки один правильний шлях для виконання конкретного завдання.

Інь і Янь

Кожен колір має свої очевидні сильні сторони, але також і типові слабкі місця. Тому ми повинні розглядати обидві частини одного цілого.

Щоб зробити аналіз переваг і недоліків кожного кольору справді цікавим, ми розглянемо їх на прикладі кольору вашого начальника. Можливо, ви все ще не здогадуєтесь, за яким типом їх класифікувати.

Спробуймо побачити, чи допоможе вам викладена на наступних сторінках інформація краще аналізувати поведінку начальства. У цьому разі знання справді означає силу, бо чим краще ви розумієте, як функціонують кольори, тим легше буде зрозуміти свою начальницю та її поведінку. Загалом, якщо йдеться про розуміння начальства, то ця навичка може бути вирішальною для вашої подальшої кар’єри.

Орієнтована на результат поведінка червоних альфа-начальників

Червоні начальники, як я вже казав, привносять багато енергії та драйву, але вони також цінують структуру й порядок. Вони люблять організовувати роботу в компанії, цінують дію і дуже швидко беруть на себе керівну роль. Роблять вони це без зайвих реверансів – усе відбувається просто.

Вони неприязні до безладу й хаосу, а їх керування – це контроль більшості процесів, особливо контроль того, над яким завданням працюють підлеглі. Під їхньою орудою встановлення мети та покладання цілей завжди буде чітким і зрозумілим. Ніхто не повинен вагатися, над чим їй чи йому зараз працювати. Нам треба рухатися вперед, і до того ж швидко. Їм подобається, коли інші також дотримуються високих стандартів, бо понад усе вони цінують результат.

Недоліки, якщо такі є?

Водночас… можливо, ви самі помітили, якщо працювали з червоним начальником, що ваша креативність сходила нанівець. Ви можете зовсім не мати мотивації ділитися пропозиціями та пропонувати ідеї, якщо начальство не буде це заохочувати й підтримувати. Або, якщо говорити прямим текстом: в тотальній критиці нічого приємного немає. Червоні начальники можуть створювати атмосферу, у якій працівники стають «усі як один», бо всі просто хочуть прилагодитися до начальника, деякі навіть одразу стають щодо нього в захисну позицію. Групова динаміка від усього цього потерпає, і начальник стає занадто домінантним у своїй поведінці. Ваша мотивація справді може суттєво знизитися, якщо вами керують тільки жорсткою рукою.

Жовті начальники з їхнім надихальним і легким стилем!

Жовті начальники привносять у колектив багато натхнення та заряджають усіх енергією. Ура! Вони забезпечують відмінний настрій, цінують влучний гумор і позитивні новини. Своїм позитивним «випромінюванням» та ентузіазмом вони спонукають свою команду до продукування нових ідей. Стиль керівництва жовтих є дуже інклюзивним – нехай усі долучаються! Вони зосереджуються на стимулюванні до великих справ і наснаженні до мрій і візій прекрасного майбутнього.

Тобто все – тільки позитив?

Ну, не зовсім. Може так статися, що ви не завжди будете в курсі, за якими правилами все відбувається. З одного боку, жовтий начальник може вжити неймовірно багато слів, щоб щось описати, але, з іншого боку, – він постійно змінює правила гри. Оскільки в нього нові капризи з’являються один за одним, ви та ваша команда можете наразитися на виклик (читайте – великі проблеми) – не загубитися у всьому, що відбувається. Іноді це призводить до того, що працівники просто здаються. Який сенс розробляти нову процедуру чи створювати новий продукт, якщо начальникові це буде не актуально вже за три тижні?

Безпечні обійми підтримки зелених начальників

Зелені начальники зосереджуються на вас і ваших колегах. Ви завжди відчуватимете, що зелений керівник про вас дбає. Він докладе всіх зусиль, щоб зібрати й згуртувати всіх довкола спільної системи цінностей чи спільного прагнення до якогось ідеалу. Важливо, щоб кожен знайшов своє місце в компанії. Зелені начальники завжди підтримують кожного й найбільше хотіли б, щоб усі проблеми розв’язували за взаємною згодою. Вони здобувають довіру іншим, бо з ними дуже легко працювати. Легко всім.

Це справді чудово!

Проте зелені начальники можуть бути дуже хаотичними в делегуванні. Їхній спосіб формулювання думки почасти виходить із припущення про те, що ви самі маєте з’ясувати, що вони насправді мають на увазі. Вони не завжди відчувають себе комфортно в ситуаціях, коли треба давати чіткі вказівки, тому часто висловлюються дуже туманно. Нема гарантії, що вони зможуть чітко вказати на мету, яку слід досягти. Вони сподіваються, що ви самі зрозумієте, яке нелегке завдання на вас чекає. Оскільки вони орієнтовані на стосунки, то більше дбають про добрі відносини на робочому місці, ніж про роботу, яка повинна виконуватися. Крім того, в разі конфлікту є ймовірність, що ваш зелений начальник просто відступиться. Конфлікти для них – дуже неприємна річ, вони їх усіма силами уникають. Час від часу треба буде щось не помітити й сховати під килим. Хто там знає, яка коса найшла на який камінь…