Україна. Перша світова. Посеред дороги, що веде від волинського села до лісу, подружжя знаходить немовля…
Минули роки. Сільська красуня Богдана Ясницька мріє про театральну сцену. Кинувши все, утікши навіть із власного весілля, талановита дівчина вирушає до першого українського театру на Волині – та назустріч своїй долі… Попереду – довге й бурхливе XX століття, сповнене карколомних подій та історичних зламів. І складне, напружене й яскраве життя сміливої і пристрасної жінки, у якому будуть справжня дружба й людська заздрість, болісні втрати та дивовижні знайдення, перемоги, поразки, таємниці, кохання… І медовий смак щастя.
Яке диво - людська пам'ять, що навіть через кілька десятиліть повертає геть усе, від рідних облич аж до запаху тоненької лугової травинки.
Скромність прикрашає людину тільки тоді, коли її більш нічим прикрасити.
А щодо кохання... Може, колись, у ваші древні романтичні часи, воно й давало людям крила. Не знаю. Але зараз... якщо й підняло воно це здібне, але якесь геть старомодне дівча, то ненадовго, скоро гепне її з висоти, кине прямісінько посеред каструль та памперсів. Завести в такому віці сім'ю - значить, поставити хрест на своєму таланті.
А може, найважливіше - стати людиною? Може, це теж дар Божий, що не кожному даний?
Ніхто не додає до кохання гарантійного листка - що воно навіки і що ніколи не зіпсується, не розіб'ється, не надщербиться.
Отзывы