Знеболювальне і снодійне

Найскладніше завжди забувати те, чого не було.

І що зробити тепер, щоб в собі загасити

глумливе його тепло,

і хто пояснить межу, до якої хоч щось взагалі "твоє"?

А в мене що? Наполоханий тихий дім,

осіннім світлом, як срібним дощем, налитий,

і зранку хочеться просто тихенько вити,

тихенько вийти і стати, от як стоять,

коли долають миттєвий напад,

тривожну напасть.

І більше ніби нічого такого - блядь, -

нічого більше, що змушує сподіватись.

Мудрість росте не так, мудрість -

це просто втрата,

усвідомлена потім.

...Нехай же увесь цей секс вивертає тебе, як ніч

вивертає оксамитом назовні літа вицвілі небеса.

Нехай тобі світлом тонким пульсує

кожна окрема річ.

І навіть після випадкових ранків, подій, облич

залишається лише або нездоланна пустка, або

нестерпна краса.

З неба три дні тече. Певне, надбився горщик,

де збиралась вода на нове якесь море.

Розділити безсоння - це допуск за певну грань,

розділити ж сон - це лише розділити час.

...страшно не з того, втім, що ходиш тепер

без світла під шкірою серед усіх, а

страшно лише, що будь-яка не зі мною ти,

не зі мною.

Це моя країна. І вся хуйня

в цій країні також лише моя.

Мені вже не так цікаво, що же там далі,

тим більше, що стільки із того "далі" тепер позаду.